Наша гордість

Тит Войнаровський

  Тит Войнаровський народився 16 лютого 1856 року в селі Ляцьке у сімї священика Петра Войнаровського. Ця сімя бере початок від козацького роду Войнаровських, а саме – від полковника Андрія Войнаровського, одного із найближчих співробітників Івана Мазепи. Навчався в Станіславській гімназії. Теологію студіював у Львові і закінчив із відзнакою у 1878 році. Сімя Войнаровських жила у резиденції поблизу церкви. У 1880 році одружився з Ємілією Шепарович, донькою пароха із Олеші. Але вже восени 1881 році вона помирає. Висвятившись у 1881 році, душпастирює в Олеші, Колодіївці, у Львові, Пядиках, Топорівцях, Балинцях. Молодий священик, окрім духовних проповідей, допомагав селянам у будівництві церкви, школи чи просто допомагав селянам у господарстві. Окрім духовної діяльності, багато займається економічними справами. Допомагає селянам у розподілі поміщицьких земель. У Львові заснував товариство «Земля». А в 1909 році за його ініціативою було засновано у Львові земельний банк. Важливою віхою у житті отця Тита Войнаровського був 1907 рік, коли він був кандидатом від коломийського округу послом до віденського парламенту. О.Тит Войнаровський допомагав хворим як народний цілитель. За наукові праці з економічних проблем Українська Господарська Академія у Подєбрадах присвоює Титу Войнаровському почесне наукове звання доктора економічних наук. Своїм життям він довів служіння церкві, своїй державі, своєму народові.

 Симеон Лукач

З 25 жовтня 1919 року по 30 листопада 1920 року парохом у селі був отець Симеон Лукач. Він народився в 1893 році в селі Старуня Солотвинського району, Станіславської області. Його батьки були прості селяни. В 1913 році він вступив до Духовної семінарії. У 1919 році був висвячений на священика і направляється на парафію у село Ляцьке – Шляхецьке. У грудні 1920 році призначений на посаду викладача богословя в Духовній семінарії в Станіславі. У 1945 році, коли радянський режим переслідував церкву він перейшов на нелегальне становище. Відправляв святі літургії у місцевих квартирах. Був двічі заарештований. Помер 22 серпня 1964 року, похований у селі Старуня Богородчанського району. У рідному селі йому в 1991 році споруджено пам’ятник. Серед українських мучеників знаходимо імя Кир Семиона Лукача.

 Іван Буждиган

    Буждиган Іван Васильович народився 1 червня 1893 року в селі Ляцьке – Шляхецьке. Початкову освіту закінчив у рідному селі 1906 року. Продовжив навчання у Станіславській гімназії, яку закінчив в 1914 році. З 1915 – 1918 роки – австрійська армія, італійський фронт, поранення, 1918 – 1920 роки – італійська неволя. З 1921 – 1926 роки навчався у Празькому університеті на природничому і філософському факультетах. У 1926 році одержав вчений ступінь доктора філософії. Після того працював у різних фірмах Праги, вчителював у Закарпатті. За часів Польщі працював у Бережанах. В 1942 – 1944 роки – викладач у торговельній школі міста Станіслава. З 1944 – 1957 роки працював вчителем німецької мови у Липівській середній школі. Помер  у 1989 році, похоронений у рідному селі. 

                                Ярослав Сірецький

     Народився Ярослав Сірецький 1909 року в селі Ляцьке – Шляхецьке. Навчався в Станіславській гімназії, Львівській та Станіславській духовних семінаріях. Через політичні обставини змушений поступити на навчання до Станіславського педінституту на філологічний факультет. Після закінчення інституту працював вчителем на Коломийщині у селі Молодятин. За релігійну діяльність його заарештували в 1957 році. Засудили отця Ярослава Сірецького на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у Мордовських таборах. Після звільнення відправляв Служби Божі у селах та містах області.

       Помер отець Ярослав Сірецький 20 лютого 1990 року, похований у селі Дора Яремчанської міськради. Реабілітований через відсутність доказів для засудження.

 Василь Мельник

      Народився Василь Мельник 1915 року в селі Липівка. Творчу діяльність розпочав на сільській сцені в рідному селі. Потім продовжив виступати на професійній сцені актором мандрівних театрів Галичини. З 1949 – 1953 роки – директор Станіславської філармонії, а з 1953 року – директор Станіславського драмтеатру ім.Івана Франка. На сцені проявив неабиякі здібності, брав участь у багатьох виставах. За успішну роботу був нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю «За трудову доблесть», а в 1968 році йому присуджено звання «Заслуженого актора України». Помер Василь Мельник 1996 року, похоронений в Івано – Франківську.

 

Галик Іван

              Галик Іван Семенович народився 4 вересня 1941 року у селі Нова Липівка в селянській родині. Батьки – переселенці із Польщі. У 1956 році закінчив Липівську середню школу, після того навчався в івано – Франківській торговельній школі. Працював продавцем у місті Долина. У період 1960 1965рр. навчався у Львівському торгово – економічному інституті. Із грудня 1965 року служив у армії. З січня 1967 по 1970 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі «Товарознавство промислових товарів». Працював на різних посадах (асистент, старший викладач, доцент, професор) на кафедрі товарознавства у Львівській комерційній академії. У 1974 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук. За час педагогічної діяльності опублікував понад 400 наукових праць. Одружений. Дружина Лідія працювала старшим викладачем у Львівській комерційній академії, сини (Олег і Ярослав), двоє онуків (Анастасія і Остап).

 

 Любчик Ігор Дмитрович.

Любчик  Ігор Дмитрович – народився 26 березня 1979 р. у с. Липівка Тисменицького району. В 1996 р. закінчив Липівську загальноосвітню школу І – ІІІ ступенів. В 1996 – 2001 р. – студент історичного факультету Прикарпатського університету ім.. Василя Стефаника. В 2001 – 2003 – працював бібліографом у науковій бібліотеці Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. В 2003 р. вступив до аспірантури Прикарпатського національного університету ім.. Василя Стефаника на спеціальність етнологія. Кандидат історичних наук (2008р.). В 2008 – 2011 рр. викладач кафедри історії держави і права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ. В даний час викладач кафедри українознавства та філософії Івано – Франківського національного медичного університету.

З студентських років займається дослідженням історії рідного краю. Автор історико – краєзнавчого дослідження «Через роки і долі. Нарис історії села Липівка» (2002 р.), наукової монографії «Етнополітичні процеси на Лемківщині наприкінці ХІХ – 30 – х рр. ХХст.:проблеми національного самоусвідомлення. – Івано – Франківськ: Тіповіт, 2009. – 214с., а загалом 30 наукових та науково – популярних публікацій у вітчизняних та закордонних виданнях.

Стипендіат Польської академічної фундації Каса М’яновського (2006 р.) та Словацької Національної академічної програми SAІA , завдяки яким проходив наукове стажування у навчальних закладах Польщі та Словаччини, працював в архівах Варшави, Кракова, Перемишля (Республіка Польща), Кошице, Пряшева та Свидника (Словаччина).

Брав участь у ряді краєзнавчих, всеукраїнських та міжнародних конференціях. Є  членом виконавчого комітету Липівської сільської ради , бере активну участь у громадському  житті села.

 

 

Волосянко Ярослав – художник за покликанням.

Волосянко Ярослав Степанович народився 18.01 1957 року в с.Старий Лисець Лисецького району. Тут закінчив початкову школу. Згодом сім’я переїжджає в село Липівку Тисменицького району. Тут у 1974 році закінчив середню школу. Навчаючись в Липівській ЗОШ, Ярослав виявив здібності до малювання. В школі був редактором класної та шкільної стінгазети. Брав участь в конкурсах на кращий малюнок і був призером. Допомагав у оформленні кабінетів у школі. У 1975 році направлений на військову службу в Середню Азію.

Після служби в армії працює художником у спеціалізованому управлінні 429 в Івано – Франківську. Одночасно навчається заочно в Московському університеті образотворчого мистецтва, одержавши спеціальність станкового, грав’юрного та живописного мистецтва.

У 1999 році важко захворів, після чого медична комісія призначила йому інвалідську групу. В даний час проживає в селі Липівка і займається мистецтвом, малює натюрморти, картини морських пейзажів та твори на релігійну тематику. Часто влаштовує виставки своїх творів в будинку культури та в Липівській ЗОШ. Його твори користуються популярністю серед жителів села.

Помер у серпні 2015 року. Похований в селі Липівка.

 

 

 Фото0010.jpg

 

 

 

 Фото0395

 

 

 Фото0102

 

Advertisements